|
Головний недолік усіх поплавкових датчиків — наявність елементів, що рухаються, які за рахунок свого зносу вносять похибку в контроль палива. Для датчиків безперервної дії головна частина несправностей припадає на втрату контакту бігунка реостату, основная часть неисправностей приходится на потерю контакта бегунка реостата, внаслідок чого виникають різкі коливання вимірянного значення на виході. Також додаткову похибку та контроль рівня палива може внести деформація коромисла датчика або напрямляючої трубки.
Сучасні поплавкові датчики рівня палива, що використовуються в автомобілях Volvo та MAN, розраховані на тривалі терміни інтенсивної експлуатації та замість реостату для контроля палива використовують лінійку магніточутливих контактів, що розташовані в герметичній трубці по якій ковзає магнітний поплавок. Такі датчики менш піддаються механічному зносу, але вони мають інший серйозний недолік — зміна показів рівня палива відбувається кроками 10-30 мм.
Датчик рівня палива з магнітним поплавком, що має шаг вимірювання 20-30 мм, дає на виході шаг вимірювання більше об'єму палива, що приблизно дорівнює 20-50 л в залежності від форми бака автівки. Таким чином, обчислити витрати палива можна тільки з досить великою похибкою, що залежить від багатьох факторів. Вимірювання об'єму заправки за даними такого датчика неминуче дає похибку ±20 л. Часто у верхній точці бака такі датчики мають мертву зону (див. на фото видно верхній обмежувач поплавця) та при заправці «повного баку» стрілка на панелі приладів ще довго буде зашкалювати, хоча автомобіль може подолати достатньо велику відстань.
З урахуванням усіх можливих похибок реальні витрати палива можуть значно відрізнятись від виміряних.
|
